У 11-13 століттях Вишгород був центром удільного князівства, важливим стратегічним пунктом, що захищав Київ з півночі від нападів половців.

У 1240 році Вишгород був зруйнований монголо-татарами, а потім - військом Кримського хана Менглі-Гірея у 1482 році. Потім місто було зруйноване у 1662 році.
Наприкінці 17 століття м.Вишгород в документах згадується як село, що належало Межигірському монастирю.

Вишгородський район було утворено 12 квітня 1973 року з центром в м.Вишгород. До складу району увійшли землі Києво - Святошинського та Іванківського районів Київської області.

Великий імпульс соціально-економічному розвитку м.Вишгорода дало будівництво Київської ГЕС та ГАЕС, яка дала перши й струм в грудні 1964 року

Сель - гора

Древній Вишгород збудовано на 120-гектарному узвишші Дніпровського правобережжя, що являє собою таке укріплення, якого не було в усьому Подніпров'ї. Зі сходу це узвишшя захищали наддніпрянські кручі, окремі виступи яких місцеві жителі називали горами, та Дніпро, що протікав тоді біля самого міста. З півночі до заходу узвишшя опоясували Північна та Західна яруги, що починались з верхнього грязьового болота, а з півдня — болото торф'яне, яке з великими розривами простягалося аж туди, де тепер починається Київський Поділ. Згідно з переказами та старовинними піснями, перше поселення тут збудував на Зуб-горі виходець із Старосілля Зуб.

Та розвитку містечко Зуба не набуло, бо ж тому не дозволяла вибрана місцевість. Подальше розростання Вишгорода починається з заселення Сель-гори. Спочатку тут виникає невеличке місто, площею всього 1,5 га. Навкруг нього будується так званий Верхній, або Старий вал завдовжки 500 м. Згодом на схід та південь від укріплення забудовується посад, а укріплена частина перетворюється в цитадель і дістає назву двору Владики, а згодом Княж-двору. Для попередження міста про небезпеку встановлюється п'ять сторожових башт: одна на так званому Балитані Сель-гори, друга — на виступі Люб-гори, а ще три інших — на штучних пагорбах — Надрів'я, Острожище і Безіменний.

Місто росло, вже ставало тісно міській знаті та дружині на території Княж-двору, і тому до нього приєднуються з півдня — Боярка, із заходу — поселення Гості, зі сходу — Старшина, загальна площа яких становила 1,5 га. Старшина і поселення Гості за традицією укріплюються валами завдовжки 100 і 250 м. Із двох сторін багатої Боярки виростають стіни завдовжки 150 і 130 м. Вони сходяться під гострим кутом саме там, де насипано штучний пагорб. Щоб краще цей пагорб захистити, сторожову башту, мабуть, зносять, або ж добудовують, створюючи тим самим укріплення, яке, очевидно, за своєю формою називають Острогом (звідси назва пагорба Острожище).

Все це будується з цегли, виробництво якої було налагоджено у Вишгороді. Разом із кварталами міської знаті росте й посад. У північній, найбільш неприступній для ворога частині Старого посаду, селилася в основному реміснича «аристократія»: ливарники, крицеделі, латники, шоломники, мідники, златники. Південну частину посаду займала реміснича біднота: кровельники, кладники, каменярі, цегельники, пічники, гончарі, древоделі, бондарі, ткалі, в'язальники, теслі.

Спочатку ця частина посаду майже не була знищена, та згодом тут прокопали рів завдовжки 200м, який ми називаємо нині південним, і побудували 250 м валу. Водночас була укріплена 100-метровим валом і Вип'ять, яка приймала на себе перші удари нападників, а також і Замковище. Тут не вдалося виявити ніяких слідів. Це була перша черга забудови древнього Вишгорода (300 м валів, викладено 280 м міських мурів, викопано 200-метровий рів, встановлено п'ять сторожових башт).

Друга черга забудови Вишгорода почалася зі створення Середнього валу. Він мав довжину 800 м і повинен був захищати місто з півночі, заходу та південного заходу. Цей вал починався від верхнього, огинав так звану Вічну землю, закінчувався біля поселення Гості.

На Вічній землі заборонялося орати, сіяти, будувати, насаджувати. Мабуть, на цій відкритій площі колись збиралося народне віче. А вже в наш час люди почали тут копати могили та й перетворили Вічну землю в кладовище. Сьогодні у Вишгороді воно займає майже всю центральну частину забудованої сільськими хатами місцевості. Вал навколо Вічної землі зберігся. А Нижній вал, що захищав новий посад і мав довжину теж 800 м, як і середній, не витримав руйнівних сил природи: до нас дійшли лише окремі його частки.

Символіка Вишгородського району

Зміст та опис символіки

Історична символіка в геральдичних символічних знаках і кольорах відображає етапи розвитку українського народу на Вишгородщині, нерозривну єдність поколінь наших предків на протязі віків історичного віку.

Герб району зображено у вигляді напівкруглого по формі щита, як прийнято у відповідності з муніципальною геральдикою України, розколотого срібною річкою (хвилястою нитяною палею) на синє та пурпурове поля.

У правому геральдичному полі на синьому фоні зображено золотий давньоруський однокупольний храм, що символізує найстародавнішу святиню Вишгородського району – Борисо-Глібський собор у тому вигляді яким він був по опису архітектурно-археологічних досліджень у Х сторіччі.

У лівому полі на пурпуровому фоні – золоте зображення святої княгині Ольги, якій належав Вишгород, як особиста резиденція київського князівства, з золотим німбом навколо голови. У піднятій до грудей правиці тримає золотого хреста, в опущеній додолу лівиці – золотий згорнутий сувій.

Повний герб. Гербовий щит увінчаний срібною квіткою калини і обрамлений бронзовим вінком із гілок сосни, дуба, вільхи і калини-найбільш характерного рослинністю даного району.

Відповідно до умовностей геральдики кольори мають такі символічні значення:

• Золото – багатство, сила, вірність;
• Срібло – невинність, незайманість;
• Червоний – хоробрість, мужність, безстрашність;
• Синій – велич, краса, ясність.
• Стихії позначали:
• Білий-вода;
• Блакитний-повітря;
• Червоний-вогонь;

Іконографічна символіка кольорів така:

• Золотий - Божа присутність, дії Святого Духу;
• Білий - світло і слава Христа;
• Синій - небесна твердь;
• Пурпур - символ царів, символ небесного походження.

Прапор району прямокутне полотнище, яке складається з трьох вертикальних смуг: синьої, хвилястої білої та пурпурової у співвідношенні 2:1:2 довжини прапора. У синьому (древковому) полі жовте зображення давньоруського однокупольного храму висотою в 1/2 висоти полотнища. Відстань емблеми до верхнього краю прапора становить 1/5 висоти полотнища. Співвідношення сторін прапора 2:3.

Штандарт голови районної ради – квадратне полотнище білого кольору на якому розміщений великий герб району, три сторони якого обшиті жовтою торочкою. Висота герба становить 45 полотнища.